Фотосесія на яхті в Лісабоні та Кашкайші

В статті зібрано те, про що мене питають уже після того, як за яхту заброньовано. Краще б раніше, але як вже є. Порядок мав би бути зворотний, тому я зібрав це в одному місці.

Фотограф займає місце

Почну з найнеприємнішого. На борту не буває "ще трохи місця". Там є число, і воно записане.

Скільки людей можна взяти, вирішує не власник і не тур-оператор, а морська адміністрація: у кожного судна є своя lotação de segurança – записана в його документах кількість людей на борту. Змінити її в день виходу не може ніхто.

Число 12 у португальських правилах теж є, але означає воно не "більше не можна". Decreto-Lei 149/2014 проводить по 12 пасажирах, не рахуючи екіпаж, межу, за якою міняються вимоги: екіпаж мусить складатися з зареєстрованих моряків, судно не має права відходити далі 3 або 12 миль від берега залежно від типу і може ходити тільки від сходу до заходу сонця. Тобто більше 12 гостей – це не заборона, а інше судно, інший екіпаж і інший маршрут.

Тобто фотографа треба враховувати в кількості гостей одразу, ще коли обираєте судно.

Практичне правило одне: попросіть у тур-оператора підтвердити, скільки людей можна взяти на борт разом із фотографом. Одне повідомлення – і про це можна більше не думати, ще до бронювання.

Тур-оператор має знати заздалегідь

Це не формальність і не ввічливість. Тур-оператор (капітан або організатор) відповідає за все, що відбувається на борту, і мусить знати склад людей до виходу. Фотограф у цьому списку – окрема позиція, а не "плюс один з вами".

Тому напишіть тур-оператору одразу, коли бронюєте: з нами буде фотограф. Питання вирішується за хвилину, поки судно ще не заповнене.

Річка чи океан – це 2 різні типи зйомок

Найпоширеніша помилка в плануванні. "Яхта в Лісабоні" і "яхта біля Кашкайша" звучать як одне й те саме, а на воді це різні умови, різна хитавиця і подекуди різна погода.

Тежу в межах міста – це ще не море, а широке гирло річки, прикрите берегами з обох боків. Що далі вгору по річці, то спокійніше: під мостом 25 Квітня хвиля помітно менша, ніж навіть у бухті Кашкайша. Кашкайш – це вже початок відкритої води. А якщо виходити далі в океан, повз Гінш і Кабу-да-Рока, там свій вітер і своя хвиля, і вони не питають, що написано у вашому плані на день.

Для фотографій ця різниця означає просту річ. На річці частіше буває спокійно: можна поставити кадр, не ловлячи келих і не тримаючи волосся. У відкритій воді так виходить рідше – кадри енергійніші, але спокійного портрета на палубі може не бути зовсім. Гарантувати ні того, ні іншого не можна: усе вирішує конкретний день.

Питання, яке варто поставити шкіперу до виходу: де саме ми будемо і яка там очікується хвиля. Не "чи буде гарна погода", а саме про район і хвилю. Це одна фраза, і вона визначає половину того, що вийде на фото.

Окремо про вітрильники. Кадр, заради якого на них і виходять, – це розкриті вітрила. Але щоб їх розкрити, потрібен вітер, і тут ховається протиріччя: чим кращий кадр, тим сильніше судно розганяється. Був у мене вихід, де саме в момент, коли розкривали великий передній парус, яхта набрала небезпечну швидкість, і згортати довелося негайно.

Тому "зробимо кадр із вітрилами" – це не пункт плану, а рішення шкіпера в конкретну хвилину, і воно залежить від вітру того дня. Сказати йому про це варто заздалегідь, а не коли вітрила вже піднімають.

Коли виходити

Тут 2 питання – місяць і година дня. Над обома варто подумати, бо в Лісабоні відповіді не такі, як здається.

Місяць

Найсильніший середній вітер у Лісабоні саме влітку: липень дає 15,3 км/год проти 11,1 у листопаді. Але різкі пориви розкладені по року навпаки. Днів із поривами вітру від 60 км/год найменше у вересні – 1,3 за місяць, тоді як у березні їх 4,2, а в січні й грудні по 3,9.

Тобто у вересні поривів найменше за рік, вода ще тепла, а захід сонця близько 20:00, а не о 21:00. Це ще не доводить, що вересень – найспокійніший місяць на воді: цифри описують вітер на одній наземній станції й нічого не кажуть ні про хвилю, ні про конкретний маршрут. Але для планування вересень – непоганий орієнтир.

Одразу чесно про самі цифри: це нормали португальського інституту IPMA по станції Лісабон / Гагу Коутінью, і сам інститут поруч зазначає, що ряд спостережень за вітром там короткий – 12 років, а не 30. Плюс станція стоїть углибині суходолу, вище над рівнем моря, тож прикладати ці цифри до умов на воді треба обережно: порівняльних вимірювань на самому узбережжі я не знайшов. Порядок величин тут правильний, а точності від цих цифр чекати не варто.

Година

Улітку тут дме нортада – північний вітер, який приходить приблизно о 2-3 дня і тримається до вечора. У сезон це 15–20 вузлів, а біля Кабу-да-Рока пориви доходять до 30. Він же і рятує від спеки, збиваючи відчутну температуру на кілька градусів. Докладніше про цей вітер – стаття "Nortada" у Вікіпедії.

Через нього ранок і вечір на воді – це 2 різні заняття. До обіду, поки нортада ще не задула, вода зазвичай рівніша, а світло чисте й жорсткувате. Ближче до заходу з'являється те світло, заради якого всі й виходять, але разом із ним і хитавиця.

І про сам захід: у Лісабоні він за рік гуляє майже на 4 години. Найпізніший – 28 червня о 21:07, найраніший – 7 грудня о 17:16. Червневий вихід "на захід" – це вже пізній вечір замість вечері, жовтневий спокійно вміщається після роботи. Це варто перевірити на свою дату, перш ніж домовлятися про час: таблиця сходу і заходу сонця в Лісабоні на timeanddate.com.

Звідки виходити

Марина визначає не тільки дорогу до причалу, а й те, що взагалі буде у вас за спиною в кадрі – і навіть який тип судна фізично поміститься.

• Марина Кашкайша – найбільша на цьому узбережжі: 650 місць, судна до 36 метрів, прямий вихід у відкриту воду. Звідси починаються і великі яхти, і виходи вздовж скель.
• Дока де Алкантара – 440 місць, усередині гирла, під самим мостом. Місто поруч, вода спокійна.
• Дока де Белен – 194 місця і найменші судна з трьох марин: офіційні джерела називають межу від 12 до 15 метрів. Найкрасивіше місце для посадки, але велика яхта сюди просто не заходить.

Звідси й практичний висновок. Якщо у вас у голові велике судно з палубою для гостей, то це Кашкайш або Алкантара, а не Белен, хай як добре він виглядає на фото з берега.

Скільки це коштує

Чартер і фотограф – це 2 окремі суми, і рахуються вони по-різному.

Приватний чартер у Лісабоні починається приблизно від 300–400 євро за кілька годин на невеликому судні й далі росте разом із яхтою: більші, з екіпажем і на групу до 30 гостей, ідуть від 700 з чимось євро плюс ПДВ, вихід на захід сонця зазвичай дорожчий за денний. Верхньої межі тут немає взагалі – вона впирається в судно, а не в маршрут.

Моя частина рахується окремо, і рахується індивідуально. Причина проста: на воді немає "години зйомки". Якщо ми в морі 10 годин, я в морі 10 годин, навіть якщо активно знімаю з них 3. Тому година на яхті не може коштувати як година на березі, і зводити це до звичайного тарифу було б нечесно і щодо вас, і щодо мене.

Напишіть мені, що за судно, звідки виходите і скільки годин планується, – і я порахую. Базові ставки на звичайні зйомки є на сторінці цін, вони й будуть відправною точкою.

Там же описано й решту: мінімум годин, скільки готових фотографій ви отримуєте і в які терміни, як бронюється дата і що відбувається, якщо вихід доводиться переносити. На воді працюють ті самі правила, тільки години рахуються від часу на борту, а не від часу зйомки.

Що відбувається за ці години

Знімаю я практично весь час, поки ми на воді. Але вихід із марини й повернення забирають приблизно годину – на короткому маршруті по Тежу приблизно стільки, на виході в бік Кашкайша більше. Тому мінімум, який має сенс, це 2–3 години на борту: з двох годин на кадри лишається близько однієї.

Знімаємо і зовні, і в каюті: інтер'єр великої яхти часто дає кадри, яких на палубі не зробиш.

Але це не безперервний фотосет: на борту дуже швидко стає видно, коли люди позують, а коли просто живуть, і друге завжди краще.

Кілька речей, які варто знати до виходу.

• Взуття. Підбори на тику заборонені майже скрізь, і це не примха тур-оператора – вони лишають слід на палубі. Беріть щось на плоскій світлій підошві, а босоніж на яхті виглядає навіть краще.
• Одяг. Легка тканина, яку підхоплює вітер, саме на воді дає найкращі кадри. Усе, що доводиться притримувати рукою, – навпаки: на кадрах буде видно тільки цю руку.
• Капелюх і крем. Так, це є в кожній статті, і все одно про них забувають. Над водою до прямого сонця додається відбите від поверхні, і за 2 години на палубі це помітно навіть у жовтні. До речі, з капелюхом у кадрі майже завжди краще.
• Окуляри. Дзеркальні лінзи ховають очі повністю. На кількох кадрах це стильно, на всіх – уже ні.

Найпомітніше це в знімальних проєктах. Для обкладинки журналу WOW у 2016 році я знімав модель на вітрильнику з великими червоними вітрилами: сукня була така довга, що поруч із вітрилом їй треба було пів палуби. Знімали, поки судно ходило між островами, і потрібний кадр вийшов тільки тоді, коли решта людей зійшла на берег і палуба лишилася вільною.

Звідси правило, ширше за одну сукню: для великого кадру потрібне не тільки судно, а й вільна палуба. На спільному турі її не буде ніколи, на приватному – буде рівно стільки, скільки ви домовитесь.

Кадр, де яхта в кадрі цілком

Найчастіше очікування від слів "фотосесія на яхті" – це кадр, де видно саму яхту. І це єдиний кадр, який з борту зняти неможливо: щоб зняти судно, треба бути поза ним.

Отже, потрібне друге судно. Я робив це двома способами.

• З тендера – тієї самої надувної лодки, що зазвичай тягнеться за яхтою. Хтось нею керує, я обходжу яхту колами і знімаю. Так виходить найпередбачуваніше, але тендер спускають не за хвилину, тож це має бути в плані виходу.
• З гідроцикла – виглядає найефектніше, але можливо це тільки за майже повного штилю. На хвилі це небезпечно, і кадру все одно не вийде.

Обидва варіанти узгоджуються з тур-оператором заздалегідь. Гідроцикл на борту є не завжди, а спуск тендера посеред маршруту – це окрема домовленість, а не те, що входить у вихід саме собою.

Коли це не просто прогулянка

Фотосет на яхті майже ніколи не буває просто так. Більшість виходів, які я знімав, мали привід: пропозиція руки, річниця, день народження, приїзд родини, який більше не повториться в такому складі.

Пропозиція на воді має одну перевагу перед берегом: у кадр не зайде випадковий перехожий. І одну складність – на невеликому судні немає куди відійти фотографу, тому все вирішується заздалегідь зі шкіпером: де стоятиме пара, звідки знімаю я, і в який момент судно поверне так, щоб позаду опинилося місто, а не порт.

Велика яхта – це вже інша історія. На ній проводять дні народження, невеликі корпоративи, вечірки на воді. Та сама межа в 12 пасажирів діє й тут: щойно гостей більше, змінюються вимоги до судна й екіпажу, і зйомка теж стає іншою – це вже репортаж із заходу, а не портрети пари на носі.

Чого я не знаю наперед

Погоду на конкретну дату. Ніхто не знає, і ця стаття теж не знає: усе вище – це про те, як тут влаштований рік, а не про ваш четвер.

Тому останнє й найкорисніше. Коли бронюєте судно, поставте тур-оператору 3 питання одразу:

• скільки людей можна взяти на борт з урахуванням фотографа;
• куди саме йдемо – по річці чи у відкриту воду;
• що буде з виходом, якщо в цей день задме.

3 відповіді, 1 повідомлення. Після них можна спокійно домовлятися про час і про все інше.