Коли ми прийшли, на майданчику було людно. Як і зазвичай. Люди зупинялися, щоб зробити фото, насолоджувалися краєвидом і чекали, поки сяде сонце. Але коли Ендрю вирішив, що настав час, сталося щось майже магічне. Натовп розійшовся, і на кілька митей здалося, ніби весь оглядовий майданчик належить тільки їм.
Ендрю став на одне коліно, і Софі відповіла «так».
Її реакція була сповнена щирих емоцій, широких посмішок, сміху та того щастя, яке неможливо зіграти. Вона була у яскравій сукні з довгою спадаючою спідницею, яка стала важливою частиною історії на фотографіях. Тканина красиво розвівалася від вечірнього бризу, завдяки чому кожен кадр здавався ще більш живим.
Після заручин ми прогулялися вуличками Алфами, поки західне світло все ще було м'яким і теплим. Яскрава сукня Софі чудово виділялася на тлі червоних деталей Лісабона, кахляних фасадів, старих стін, теракотових дахів та вузьких вулиць. Цей контраст надав знімкам вираженого лісабонського колориту, не відволікаючи водночас уваги від самої пари.
Ендрю та Софі поводилися невимушено, ніжно і почувалися абсолютно комфортно один з одним. Завдяки цьому зйомка проходила легко. Час від часу я давав їм прості підказки — пройтися разом, обійнятися, посміятися або просто подивитися один на одного. Нічого складного, лише легке спрямування, щоб фотографії залишалися природними та сповненими руху.
До кінця прогулянки у нас склалася цілісна історія: зворушлива несподівана пропозиція посеред галасливого лісабонського майданчика, радісна реакція Софі, прекрасне західне світло та романтична прогулянка Алфамою з усім її колоритом, текстурами та особливою енергетикою.
